Автор: Бориспільський державний історичний музей.

Загинув, захищаючи рідну Київщину...

РАДЧЕНКО АНАТОЛІЙ ВІКТОРОВИЧ

Старший солдат ЗСУ. З перших днів вторгнення агресора перебував у лавах ЗСУ.

Народився 07. 10. 1974 в с. Рогозів Бориспільського р-ну Київської обл. у сім’ї Віктора Івановича та Софії Миколаївни Радченків.

У 1981 р. Анатолій пішов до першого класу Рогозівської середньої школи. Завершив навчання у 1991 р.

У 1992 – 1994 рр. перебував у лавах Збройних Сил України. По завершенні служби працював водієм, потім охоронцем.

Уперше з травня місяця 2015 р. й по липень 2016 р. він пішов добровольцем до лав ЗСУ. Удруге став служити за контрактом з 06. 12. 2017 по 06. 06. 2018 рр. Брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Анатолій ще неодноразово заключав контракти для служби в ЗСУ: утретє – з 14. 08. 2019 по 14. 07. 2019; учетверте – з 28. 10. 2019 по 28. 04. 2020; уп’яте – 28. 01. 2021 по 28. 07. 2021.

Знову став у лави захисників 24. 02. 2022, коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ на територію України. Воював на передовій у складі 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, мав звання «старший солдат».

Загинув 14. 03. 2022 у боях за с. Мощун Київської області.

Похований у с. Рогозів Бориспільської ОТГ на сільському кладовищі біля могил дідуся й бабусі.

У нього залишився батьки, сестри – Тетяна й Ольга. Анатолій був неодружений.

Нагороди: 28 червня 2016 р. нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни» за виявлену мужність і наполегливість, високу професійну майстерність та патріотизм під час виконання бойових завдань. Мав лист Подяки від міського голови Києва Віталія Кличка. Отримав статус Ветерана війни (15. 03.2016).

Указом Президента України від 14. 04. 2022 «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).