Автор: Бориспільський державний історичний музей.

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ НАШИМ ГЕРОЯМ-ЗАХИСНИКАМ…

(До роковин пам’яті оборонців, що полягли в боях за рідну землю 2022 року)

6 червня 2022 року минають роковини трагічної загибелі ІВАНА ТІНЬКОВА, молодшого лейтенанта ЗСУ, заступника командира 2-ї мотопіхотної роти.

Іван закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародні комунікації». Працював у м. Київ в американській ІТ-компанії, займався комп’ютерним програмуванням.

З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов до лав місцевої тероборони. А першого червня вже був на Сході в районі с. Піски Донецької обл.

Загинув 06. 06. 2022 р. у результаті мінометного обстрілу в с. Піски Донецької області.

Поховано Героя в м. Бориспіль Київської області на Алеї почесних поховань Рогозівського кладовища.

Теплі спогади про Героя залишили його батьки – Світлана Миколаївна та Володимир Іванович: «Іван був дуже самостійним. Мав феноменальну пам’ять, багато читав. Любив ділитися прочитаним, особливо, якщо бачив зацікавленість в очах співрозмовника. Улюблені книги спочатку – авторства Майн Ріда, Фенімора Купера, Стівенсона, Конан Дойля, пізніше – Джека Лондона, Маріо П’єзо. Улюбленим письменником був Еріх-Марія Ремарк. Останній, на нашу думку, мабуть, і відіграв головну роль у формуванні його характеру як громадянина і патріота… Син по можливості телефонував нам з фронту, хвилювався за нас. До речі, спілкувався українською, хоча в родині побутувала російська. Ваня добре володів обома мовами, проте в багатьох сім’ях тоді так складалося. Коли ми запитали, якою мовою ти будеш вчити та наставляти свого сина, він відповів: «Тільки українською. Адже майбутній син – це покоління нових українців. Воно зростатиме в оновленій Україні, про мужність якої зараз говорить увесь світ. І я хочу, коли він стане дорослим, говорив мовою тієї країни, у якій народився і зростав»… Боляче, що Ваня так і не побачив свого сина. Не потримав його на руках, не потішив. Пам’ять – це все, що залишилося у нас про нього, а ще – онук Антон…»

Вічна пам’ять і слава ІВАНОВІ ТІНЬКОВУ, українському воїну, ГЕРОЮ, який захищав Україну!