Автор: Бориспільський державний історичний музей.

Дню захисників і захисниць України присвячується...

Дев'ятий рік в Україні триває війна. Восьмий місяць минає з того дня, коли війна прийшла у кожен дім. Сотні тисяч українців взяли до рук зброю для захисту від чергової агресії росії. Тисячі захисників вже віддали найдорожче - власне життя.

Полеглі герої російсько-української війни

Полковник Збройних сил України, Герой України (16 березня 2022, посмертно), командир 24-ї окремої механізованої бригади (2017 – 2020).

Народився 12. 02. 1971 р. в м. Бориспіль Київської обл. У 1988 р. став випускником Бориспільської середньої школи № 1. За особливі успіхи в навчанні нагороджений срібною медаллю. За прикладом старшого брата вирішив стати професійним військовим і вступив до Рязанського вищого повітряно-десантного училища.

1991 р. курсант В. Гудзь завершив навчання в Рязанському вищому повітряно-десантному училищі й попросив направлення в Збройні сили України.

10 років служив у ЗСУ, зокрема, у 79-му парашутно-десантному полку м. Миколаєва.

2001 р. майор В. Гудзь звільнився в запас. Працював тренером з боксу Бориспільської дитячо-юнацької спортивної школи. Валерій Федорович також працював викладачем основ захисту Вітчизни та фізичної культури і здоров’я у Бориспільському професійному ліцеї.

В. Гудзь був ініціатором та засновником військово-патріотичного клубу «Боривітер», обирався депутатом Бориспільської районної ради VII скликання.

У березні 2014 р. прийшов до військкомату, щоб відновитися на службі з проханням мобілізувати до української армії для захисту суверенітету України. Йому запропонували посаду командира взводу механізованої бригади. Зарахований до лав 72-ї окремої механізованої бригади (ОМБр), в/ч А2167, м. Біла Церква. Улітку 2014 р. став командиром роти. Був поранений 28 серпня 2014 р. під час бою у м. Старобешеве Донецької обл. У вересні призначений командиром 3-го батальйону ОМБр. На початку 2015 р. отримав чергове військове звання «підполковник». 2016 р. був призначений на посаду заступника командира бригади з бойової підготовки. З 2017 р. – командир 24-ї ОМБр. (м. Львів). У листопаді 2019 р. наказом міністра оборони України Валерію Гудзю достроково присвоєно військове звання «полковник».

Пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з росією, під вогнем російських «Градів» (2014), в Луганській обл. (Червонопартизанськ), у районі Волновахи (2014 – 2016), в районі Авдіївки (2017) Донецької обл., захищав Світлодарську дугу.

2020 р. Валерій Гудзь залишив посаду командира 24-ої ОМБр і став слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

У лютому 2022 р. після повномасштабного вторгнення росії в Україну Валерій Гудзь повернувся до несення військової служби. 12 березня загинув поблизу с. Попасна на Луганщині.

Поховано героя у м. Бориспіль Київської обл. на Книшевому меморіально-парковому комплексі.

У Валерія Гудзя залишилася мати – Гудзь Раїса Федорівна, дружина – Гудзь Маргарита Федорівна, син Владислав (1993), дочка Анна (2000).

Нагороди та відзнаки: лютий 2015 р. – медаль «За сумлінну службу» від міністра оборони Степана Полторака; 26. 02. 2015 р. – «за особисту мужність і героїзм» нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ст.; 2015 р. – медаль «Князя Бориса»; 02. 04. 2017 р. – недержавна нагорода «Народний герой України»; літо – осінь 2017 р. – звання «Почесний громадянин Бориспільського району»; звання – «Почесний громадянин міста Борисполя»; 01. 10. 2019 – орден Архістратига Михаїла ІІ ст. ПЦУ; 16 березня 2022 р. – присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно), 2022 р. – Грамота скорботи та пошани (вручено родині).

Пошанування Героя: 2021 р. до ювілею полковника Валерія Федоровича Гу́дзя йому було присвячено пісню, а потім відеокліп «Комбату» (музикант і волонтер Христина Панасюк).

На честь Валерія Гудзя в м. Бориспіль названо вулицю та провулок.