Автор: Виконавчий комітет Бориспільської міської ради.

Неможливо підібрати слова, аби виразити той біль, який точить серце кожного з нас…

У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Луганщині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, солдат, стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 39-річний Анатолій НЕКРАШЕВИЧ з Борисполя

Церемонія прощання з Героєм та поховання відбудеться 12 вересня 2024 року о 10:00 на Рогозівському кладовищі (м. Бориспіль)

Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Анатолій Миколайович Некрашевич народився 01 лютого 1985 року у місті Андрушівка Житомирської області. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи вирушив до Вінниці здобувати профільну освіту.

А згодом життєві дороги так переплелися, що близько десяти років тому привели Анатолія до нашого міста, у якому промайнули останні роки мирного і щасливого життя. Після того, як батьки відійшли у небуття, найбільшою цінністю для нашого Героя залишилась власна сім’я, а діти були його Всесвітом.

Рідні згадують, що наш захисник був прекрасним батьком і дуже полюбляв проводити з дітьми час. Все робив для них і навіть вже перебуваючи на військовій службі намагався знайти хвилинку, аби побачити їх по відеодзвінку та дати слушну пораду.

Надзвичайно добрий, щирий, відповідальний Анатолій ніколи не кидав слів на вітер і завжди приходив на допомогу. Якщо пообіцяв – обов’язково дотримається свого слова.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України, разом з сім’єю виїхали на Львівщину. І коли зрозумів, що його найрідніші люди перебувають на порівняно безпечній території, у березні 2022 року добровільно пішов до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримку і приєднався до Збройних Сил України. І після проходження навчання разом з побратимами вирушив на передову.

Востаннє Анатолій виходив на зв’язок 10 червня 2024 року. Спочатку написав дружині повідомлення «Зі мною все добре!», а згодом був короткий, але такий болючий дзвінок: «Я живий. Поцілуй дітей…».

12 червня 2024 року у результаті ворожого мінометного обстрілу на Луганщині життя нашого захисника обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...

Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!

Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!