Автор: Управління культури Бориспільської міської ради.

Шановна громадо!

Отримуючи страшні повідомлення про втрату кожного захисника України, наші серця на мить перестають битися від розпуки і жалю. Війна забирає найкращих: молодих, талановитих, добрих і щирих... З невимовним болем і сумом повідомляємо, що захищаючи Україну загинув наш земляк - 31-річний командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти молодший сержант Денис МЕЛЬНИК.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 2 вересня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Рогозівському кладовищі (м. Бориспіль)
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Денис Анатолійович МЕЛЬНИК народився і проживав у Борисполі. Був єдиною дитиною в родині. У 2009 році закінчив Бориспільський ліцей імені Павла Чубинського, а після школи здобув вищу освіту у Національному уніврситеті харчових технологій. Надзвичайно любив кулінарію, був поваром від Бога, а тому і обрав відповідну професію та працював ресторатором.
За словами рідних, Денис був надзвичайно світлою, здібною і талановитою дитиною: закінчив музичну школу та грав на трубі, любив співати, захоплювався технікою, а особливо мотоциклами.
"Добрий, чуйний, щирий, завжди усміхнений, готовий у будь-який момент прийти на допомогу. Для нього не було нічого неможливого у цьому житті, він завжди з оптимізмом дивився у майбутнє і рухався тільки вперед. Часто зветрався до рідних рядками свого улюбленого вірша з дитинства "Киця Мура, де ти була?" - згадує згорьована мама.

Коли розпочалася повномаштабна війна, батько Дениса, Анатолій з перших днів вступив до лав Територіальної оборони і по цей день захищає Україну у лавах Сил оборони. Денис також не міг залишатися осторонь, коли на рідну землю прийшли окупанти, тому одразу ж пішов до ТЦК. З першої спроби не призвали до війська. Але він не полишав надії потрапити до лав ЗСУ й далі наполегливо шукав варіанти, як можна допомогти своїй країні. В цей час вступив до лав громадської організації "Українська мрія" та підтримував військових на фронті в якості волонтера. Згодом вирішив приєднатися до поліції, адже колись мріяв бути поліцейським. Але після проходження медичної комісії одразу відправився на передову. Під час служби двічі отримував важкі поранення у боях, довго лікувався, та не встигнувши встати на ноги, знову рвався на фронт, до своїх побратимів. Мама благала сина як слід полікуватися, приділити увагу своєму здоров’ю, та Денис не міг довго всидіти в тилу. Світлана Петрівна говорить, що коли син приїздив додому в Бориспіль, завжди дивувася, що тут в більшості люди живуть звичним життям: відпочивають, слухають гучну музику, зовсім не переймаються тією страшною, руйнівною війою, яка точиться на сході та півдні. Йому було важко це збагнути і зрозуміти, тому прагнув скоріше повернутися на службу і знову йшов у бій.
Рік тому Денис одружився на коханій дівчині Юлії. Подружня пара дуже мріяла про дітей. Надіялися, що по завершенню війни присвятять себе батьківству. Але, на привелекий жаль, не судилося. Зла доля розпорядилася інакше...

27 серпня 2024 року Денис МЕЛЬНИК загинув зі зброєю в руках під час виконання військового наказу в населеному пункті Снягость Кореневського району Курської області. Загинув залишаючись вірним присязі, захищаючи свободу і незалежність українського народу.
Скорбота і невщухаючий біль від втрати єдиного і найдорожчого сина, коханого чоловіка переповнють серця рідних і близких. Висловлюємо щирі слова співчуття та підтримки мамі, батьку та дружині мужнього воїна, захисника, вірного сина свого народу, для якого Україна була понад усе. Світла пам’ять і вічна шана Герою, який віддав життя за кожного з нас!
Цінуймо подвиг наших захисників, не забуваймо ні на мить, що війна поряд і вона триває!

— Киця Мура, де ти була?
Я гукала, ти не чула,
— Я сиділа під столом,
їла кашу з молочком.